Цікава історія

 Невеличке місто у південно-чеському краї, на вокзалі якого всього лиш дві колії, засноване 1253 року наче застигло у часі. Здається всі загарбники про нього забули. Місто- музей під відкритим небом, в яке, коли зайдете то вже і не хочеться повератися.       І ось ви мандруєте стародавніми вуличками, де на кожному кроці охайні сучасні кафешки, привітні офіціанти і музеї. Від різноманіття яких аж очі розбігаються. Для антуражу не вистачає трубадурів, бродячих артистів, ремісників та інших жителів середньовічного міста. Е, ні! І їх тут в достатку, треба лиш добре їх знайти В майстерні коваля, де кожен може собі викувати підкову на щастя       Далі ти блукаєш кривенькими і вузенькими вуличками, натикаючись на все нові і нові відкриття. Око чарує архітектура. Всі ці балкончики, виступи, фрески на стінах.   Фрески на стінах будинків      Приваблює своєю увагою і діючий млин і різноманітні атракції для туристів, такі як спуск по річці на човнах    Далі- замок епохи Ренесансу з діючими музеям

    За матеріалами інтерв‘ю, яке люб‘язно надала моя бабуся Текля ( нині покійна). Власне факт її смерті і спонукав мене обробити матеріал, який я відносно нещодавно (30 листопада 2019 року) записав на диктофон. Додатки: 1світлина Прохніцький Іван Федорович (05.05.1936-06.12.1999) Прохніцька Текля Миколаївна (25.01.1940-30.03.2020); 2 світлина з онуком Ігорем.     Р-респондент.  Прохніцька Текля Миколаївна (1940 року народження, на момент проведення інтерв‘ю мала вік 79 років     І-інтерв‘юер. Прохніцький Олександр, онук.  І. Розкажіть про своє дитинство, якого ви року народження і де проживали в дитинстві.  Р. Я родилась 1940 року, 25 січня в селі Рудківці, Новоушицького району Хмельницької області, тоді Кам‘янець-Подільської. Батьки працювали в колгоспі.  І. А до того як створили колгосп де працювали?  Р. Мали своє поле, олійню. В мого діда була пасіка, жорна (такі круглі камені з ручкою для перетирання пшениці в муку ручним способом).   І. Розкажіть про найяскравіший