X науково-освітній семінар ім. Роберта Кувалека "Історія Голокосту в Західній Україні та Східній Польщі"

      Ось і закінчився наш шестиденний Х науково - освітній  семінар ім.Роберта Кувалека "Історія Голокосту в Західній Україні та Східній Польщі", що проходив з ініціативи Українського центру вивчення історії Голокосту ( далі - УЦВІГ ), Брами Гродської, за фінансової підтримкиАмериканського єврейського комітету та Клеймс Конференс. Цього року мав честь бути запрошеним і я. 

     Сидячи в поїзді і прокручуючи в голові хронологію подорожі, маю нагоду розповісти про пережиті емоції, що, наче струмом, пронизували тіло з верху до низу. 

     Розпочнемо. 17 вересня о 10:00 в готелі " Таурус " у Львові директор УЦВІГу Анатолій Юхимович Подольський  https://www.facebook.com/anatolii.podolskyi?fref=ts відкрив семінар лекцією " Євреї України в міжвоєнний період. Вступ ".

У лекції Анатолій Юхимович наголосив, що розгляд історії України без історії євреїв є тенденційним і неповним, оскільки євреї були частиною міської культури українських, польських, російських, чеських, німецьких міст.

      Олександр Зайцев - доктор історичних наук, професор УКУ (Українського католицького університету, на фото - прим.авт) наголосив у своїй лекції на дискусійних питаннях українського націоналістичного руху і євреїв у міжвоєнний період.   

    Після обіду ми були учасниками тренінгів молодих науковців Віталія Боброва https://www.facebook.com/profile.php?id=100007880439526&fref=ts та Ольги Колесник. Метою тренінгів було занурити слухачів в непрості питання україно - польських відносин та історії Голокосту.  

       З першого погляду складеться враження про непотрібність аж такої деталізації матеріалів. Проте ця думка виявилась хибною, оскільки в подальшому ми змогли, опираючись на попередній досвід, зрозуміти і осмислити всю глибину питаннь які перед нами поставали.  

     Завдяки екскурсії Ольги Педан Слєпухіної ми (а це представники з 10 областей України) змогли пройтися місцями єврейської спадщини та Голокосту у Львові. Також у центрі міської історії відвідати виставку Нікіти Кадана - сучасного, молодого художника, який перейнявся темою відомих фотографій і інтерпретував їх через своє бачення. 

     18 вересня Львів зустрів нас дощовою погодою. Покинувши територію готелю, ми змогли проїхатись "дорогою смерті" - шляхом евакуації євреїв і посадки їх на станцію Клепарів. В подальшому ми будемо згадувати цю станцію не раз. Цього дня ми відвідали також меморіальний комплекс "Територія терору" з переносною виставкою відомого художника Луїджі Тоскано та пам'ятний знак на території Яворівського концтабору. На жаль, потрапити в середину ми не змогли, оскільки там ще до цих пір існує діюча в'язниця.

     Далі на нас чекав потяг до Перемишля і після проходження митного контролю наступним нашим пунктом огляду було містечко Білгорай де ми мали змогу ознайомитись із дерев'яною архітектурою так званого "щурячого містечка" Детальніше тут:https://www.google.com.ua/search?q=%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B9&dcr=0&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ved=0ahUKEwitgdvbh7vWAhXpBZoKHdPICvsQsAQISQ&biw=1366&bih=615#imgrc=db_x43Db8WwE6M:    

    Пані Агата (Агата Радковська) - наш партнер з неурядової громадської організації "Брама Гродська" http://teatrnn.pl/leksykon/artykuly/grodzka-21-w-lublinie-brama-grodzka/, презентувала проект відновлення дерев'яного комплексу забудов містечка Білгорай. Цікаво, що проект носить напів-культурницький, напів-комерційний характер. Житло можна придбати і жити. Цікавою і неординардою перед нами постала дерев'яна синагога.

    Близько 18:00 ми дістались старовинного міста Люблін. Після поселення у готелі "G20" у старому місті, що само собою уже додавало колориту, відвідали місця, що завдяки зусиллям Брами Гродської постали перед нами в сучасному урбаністичному пейзажі міста досить вражаюче.

 "Ліхтар" в пам'ять про Голокост він горить 24 години на добу.

 

Камені, які позначають кордони гето

 

Мурали із давніми фотографіями і віршами

 

Фотографії жителів Любліна, які дивляться з вікон. 

Все це до питання організації мистецького простору в сучасному місті. Ці пам'ятники додають колориту і залишають простір для думок.  

     19 вересня. Напевно, найжахливіший день. Побували у Треблінці - таборі смерті. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0

       Страх і бажання сховатись. Саме такі відчуття переживав я, будучи там. Наш екскурсовод - Роберт Шухта - вчитель історії з 27 річним стажем - розповів про цей табір все. Згодом він відповів на усі питання і розкрив авторські методики викладання даної теми в школі.

 

Приїхавши до готелю, після вечері ми приступили до рефлексій. Потрібно було виговоритись. 

     20 вересня. Ранок розпочався із відвідування меморіального комплексу "Майданек" https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D0%BA  

       Я спеціально не описую своїх емоцій, ходячи по баракам, чуючи запахи, бачачи на власні очі ці місця дуже важко в собі знаходити сили для опису.  

     Згодом у нас була робота в архіві і лекція Куби Хмілевського про операцію "Рейнхард". На кінець варто зазначити, про персоніфікацію жертв концтабору і пошук, який триває і до сьогодні.  

     У Брамі Гродській Йоанна Зентар розповіла про культуру пам'яті щодо жертв у Польщі та в Україні. Фактично була надана відповідь на питання: "Як зробити так, щоб культура пам"яті  відповідала викликам сучасності". Як на мене досить гарний приклад роботи з питань меморіалізації. 

      21 вересня.

    Знову дорога. Замосць - Томашув - Белжець. Окремо зупиняємось на таборі смерті Белжець. Пам'ятаєте станцію Клепарів? Саме з неї відходили вагони для знищення у таборі Белжець. Сам комплекс - сучасний і дуже символічний. Для нас екскурсію проводила Ева Копер - доктор наук.

 

На фото Ева Копер з перекладачем Ольгою Колесник.  

    Окремо для учасників семінару була проведена лекція пані Еви про методи усної історії, які вона особисто використовує по роботі меморіалізації пам'яті. Її колега Томаш Ханейко  - співробітник музею розповів про історію комплексу. в період з 1944 - 2004 рр. 

    22 вересня. Рава-Руська - Жовква - Львів. 

Повернувшись на територію України ми відвідали новозбудований комплекс у Раві Руській, звідки також відправляли у Белжець. 

    Разом із місцевою вчителькою - ентузіасткою, випускницею семінарів УЦВІГу ми побачили роботу з  питань меморіалізації комплексу та вшанування пам'яті. У Жовкві, в приміщенні палацу Жолкевського наш семінар завершився.

    Важливо:  

1. На всіх меморіальних комплексах, що ми відвідали, наша група ставила свічки  - символ пам'яті для того, щоб вервичка пам'яті ніколи не обривалась.  

2. Завдяки діалогу і через освітній процес можливе в подальшому взаємопорозуміння у таких не простих питаннях " світової війни. 

     Окрема подяка нашому адміністратору п.Жанні Подольській за сервіс та їжу. 

09 жовтня 2017 у студії TV7+ говорили про семінар, досвід і практичну сторону набутих знань https://www.youtube.com/watch?v=Rbm8P81yKys