ЧОРНИЙ ОСТРІВ - ОСТРІВ СКАРБІВ

        І не дарма. В цьому я щиро переконався на власні очі і, піддивившись в інтернеті трохи інформації вирушив в дорогу на своєму ровері. Добратися до селища не важко, це всього лиш 20 кілометрів в сторону Грузевиці і Мар'янівки.
      Світлини і короткий опис від журналістів газети "Є"https://ye.ua/podorozhi/34825_Podorozhuyemo_Hmelnichchinoyi_Bogorodicya_u_vishivanci_ta_inshi_cikavinki_Chornogo_Ostrova.html

Ось такі краєвиди Грузевиці трапляються, якби не дріт, що перерізував світлину можна було б подумати, що це пейзажі XIX ст.

А  так нас зустрічає Чорний з жовто-блакитними фарбами, гербом і якимось не зрозумілим радянським гербом Чорного острова на якому зображені крани, циркуль і колосок на возику.

Хоча є й такі дуже цікаві орнаменти

    Якщо цього Вам мало тоді трішечки Вам історії у стрічку. Заздалегіть повідомлю, що цю інформацію мені надала Тетяна Кухар - вчителька історії Чорноострівського НВК І-ІІІ ст.              Чому саме "Чорний острів"? 

У сиву давнину це містечко називали чорним – зароcлим, бо розкинулось воно посеред могутніх дубових лісів і суцільних боліт. Поселення з його земляними і дерев'яними укріпленнями здавалося похмурим і загадковим. Вороги боялись темних лісів і їх мешканців, обминали вони і болота, які несли смерть усім, хто турбував їх спокій. Надалі його стали називати Чорним Островом, тобто дали назву згідно природному місцю розташування.

У легенді, записаній істориками в другій половині XIX ст., розповідається, що поселення спочатку носило назву "Острів", що походила від природного розміщення. Під час спустошливої епідемії чуми більшість жителів вимерла. Живі - підпалили містечко, а самі поселились на протилежному березі Південного Бугу. 3 того часу острів почали іменувати Чорним - "темним від згарищ".

        Народна пам'ять зафіксувала і таку історію: під час набігів татар на Поділля велике зло прийшло на рідну землю. Замаскувавшись у чорному лісі, татари, як пише Густинський літопис: "зненацька напали і багато шкоди на Поділлі скоїли, та без жодного опору, без милості полонили місцевих жителів."  Рятуючись від їх переслідування, дехто Свірщ зі своїм військом утік на острів Бугу і тут оселився. Біженці побудували будинки і обкопали їх ровом.   

     Могло таке бути? Цілком, адже Чорний острів знаходився на Кучманському шляху і цілком міг потерпати від нападів татар. 

   ПЕРША ПИСЕМНА ЗГАДКА  

     Чорний Острів вперше згаданий  у грамоті великого князя литовського Вітовта від 2 вересня 1424, за якою Микола Бедрихович обмінялися маєтками, так останній отримав Чорний Острів та ще два села. У 15-18 ст. Чорний Острів   перебував  складі Подільського воєводства. Наприкінці 15 ст. власниками Чорного Острова  були Новодворські, у 1545 році Чорний Острів перейшов внаслідок родинного поділу до Свірщів. У поселенні був побудований замок. У 1556 р. король польський і великий князь литовський Сигізмунд ІІ Август надав Чорному Острову Магдебурзьке право, що сприяло розвитку торгівлі та ремесел.  

     Ось тут уже цікаво! Адже всім відомо, що торгівля була там, де були євреї і дуже часто євреїв власники міст запрошували для розвитку торгівлі і ремесел. Євреї, до речі, проживали на сучасній вулиці Шевській і Глібова.

    За часів Національно-визвольної війни 1648-1657 рр.. та в роки окупації Османською імперією  селище зазнало спустошення, замок був зруйнований. Чорний Острів не раз був територією бойових дій та зосередженням військ. Зокрема у 1657 р. поблизу селища стояло табором військо союзника Богдана Хмельницького трансільванського князя Дердя ІІ Ракоці,  який опинився в облозі польських військ і змушений був капітулювати. 

        Від середини ХVII  ст. замок зазнає руйнації і залишається лише у наших фантазіях. До сьогодні ніхто досліджень не проводив.

ПШЕЗДЕЦЬКІ 

У 1744 р. містечко опинилось у володінні представників польського роду Пшездецьких.  Міхал Пшездецький  в 2-й половині 18 ст. на замчищі збудував палац.

         З останнім поділом Речі Посполитої, в 1793 р. Чорний Острів опинився під владою Російської імперії та від 1795 р. перебував у складі Проскурівського повіту Подільського намісництва (з1797 р. – Подільська губернія). Містечко залишалося власністю Пшездецьких. Упродож 19 ст. в маєтку Пшездецьких були зібрані значна бібліотека та колекція живопису, тут гостювали та працювали італійський художник  М. Бацеллі, композитор Ф.Ліст, художник Н.Орда; у палаці влаштовувалися мистецькі вечори та пишні бали. Палац оточував парк, який був створений (1799 р.) та реконструйований (1831 р.) відомим ботаніком та паркобудівничим Д. Міклером.  (Діонісій Маклер на Поділлі створив близько 30 ансамблів у англійському стилі. Звісно, ми більшість не побачимо, оскільки за роки совіцької влади вони були зруйновані. Можливо в Самчиках (але то не Поділля, а Волинь).

Біля музичної школи встановили ось такий вказівник де і почитати можна  і світлини побачити. Для громади це великий плюс! Респект і уважуха

 В опікуваному Пшездецьким повітовому дворянському училищі (діяло 1843-1869 рр.)викладав байкар Леонід Глібов.

         У першій половині 19 ст. Чорний Острів став значним промисловим центром Проскурівського повіту – тут діяла броварня, 2 воскобійні, поташний,  шкіряний заводи, велика цукроварня (із 1849 р.). Проте економічне  піднесення розташованого поряд із містечком повітового  м. Проскурів поступово призвело до промислового занепаду Чорного Острова в 2-й половині 19 ст.

         У 1899 р. вдова Кароля Пшездецького Ельжбета продала Чорний Острів графу Ігнатьєву. Після революції 1917 року в приміщенні палацу розпочала роботу школа. 

            ПЕРША СВІТОВА І НАЦІОНАЛЬНО_ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ 1917-1921 РР. Під час Першої світової війни селище було прифронтовим: в 1914-1917 рр. тут розміщувалися тилові установи та шпиталі. 16 грудня 1916 р., цар Російської імперії, Микола ІІ Романов здійснив огляд гвардійських частин російської армії біля залізничної станції Чорний Острів .

         За  часів Української революції (1917-1921 рр.) Чорний Острів був місцем короткочасного перебування уряду УНР та Директорії УНР /6-20 червня 1919 р./ , а також боїв між армією УНР та Червоною  армією /1919-1920 рр./. У Чорному Острові була видана Постанова надзвичайного військового суду про арешт отамана Петра  Болбочана, датована 10 червня 1919 року. Саме тоді, як пише Г. Макаренко,  в Чорному Острові  знайомий старшина запитав його, чи не приїхав він дивитися на розстріл полковника Болбочана, що відбудеться о 8-й годині вечора, і про те чи вже викопана яма…. Проте Болбочана (за словами особистого ад’ютанта сотника Письменного) не було страчено в Чорному Острові завдяки втручанню "високопоставленої особи".

У бою під Чорним Островом 5 липня 1920 р. був смертельно поранений генерал-хорунжий армії УНР Є. Мєшковський, який командував українськими військами в бою проти кінноти червоних. Згадка про Чорний Острів у цей же період є в автобіографічному творі В. Сосюри  "Третя рота": "Через Волинь наступаємо, через Чорний Острів на Проскурів. "

20 листопада 1920 року в Чорному Острові остаточно встановлено радянську владу. Селище  1923-1931рр. та з 1935 р. – райцентр Проскурівської округи (1932-1937 рр. район та округа в складі Вінницької області), із 22 вересня 1937 р. – Кам’янець-Подільської області (з 1954 р. – Хмельницької області). 

 У роки терору радянської влади жителі селища втратили Скицюка Сергія Степановича,  вчителя математики і фізики місцевої школи, якого було заарештовано за сфабрикованим звинуваченням як члена повстанської організації  і засудженого до розстрілу у 1937 р. Реабілітовано Скицюка С.С. 24 грудня 1957 р.

У роки Другої світової війни (1939-1945 рр.) під час гітлерівської окупації (7 липня 1941р. - 8 березня 1944 р.) у селищі діяли радянські підпільники. Для євреїв Чорного Острова окупантами було створено гетто, частину в‘язнів якого розстріляли в містечку, інших у м. Проскурів в 1942 р.

У центрі с. Вовча Гора на території місцевої лікарні розташована братська могила радянських воїнів, що загинули в період з 7 березня по 4 квітня 1944 р. при звільненні селища Чорний Острів та населених пунктів, що знаходяться поряд з ним. У Чорному Острові споруджено обеліск воїнам-односельчанам, що не повернулися з війни.

У повоєнні роки Чорний Острів став селищем міського типу (1957 р.), населення зросло до 3,3 тис. мешканців (1959 р.), набула розвитку промисловість, відкрито ПТУ (1963 р., нині – аграрний ліцей). Нова школа в селищі розпочала свою роботу в 1988 р. У різний час її очолювали Тетянюк Ф.С., Блувштейн Я.Д.,  Петлюк А.П., Черкашин Є.А., Капцан М.Л., Вознюк М.С., Богун І.В., Шеремета Н.А., Адамчук Л.П., Ліщук Г.В., Топольніцький В.В., Антонова Т.В. З 2007 року директором Чорноострівського НВК призначено Островську О.С.

 У зв’язку з ліквідацією  Чорноострівського району населений пункт увійшов до складу Хмельницького району. Втрата статусу  райцентру поступово призвела до падіння економічного потенціалу, що викликало зменшення населення до 1,4 тис. (1979 р.).

Серед жителів Чорного Острова є ті,  що, перебуваючи  в радянській армії, служили в Афганістані. Це воїни-інтернаціоналісти – Дубінецький О.І., Гудик О.І., Гриснюк В.М.,  Кондратюк В.М.,  Нікітін С.І., Петрук О.М.

1986 р. – аварія на Чорнобильській АЕС. До особового складу медико-санітарного батальйону Хмельниччини зараховані лікарі Чорноострівської районної лікарні, жителі селища - Задворний  Ю.К.,  Сеник Г.Г.

З початком АТО в Україні  в історію селища вписано імена Ліщинського Богдана, Пасічника Олександра, Попова Олександра, які загинули на Сході, боронячи країну  від ворога. Гордяться жителі Чорного Острова також односельчанином Степаном Дубінецьким, що двічі нагороджений за особисту мужність і героїзм орденом Богдана Хмельницького І та ІІІ ступенів. Степанові Дубінецькому присвоєно звання   "Почесний громадянин Хмельницького району".

У Чорному Острові є пам’ятки архітектури місцевого значення: ансамбль маєтку Пшездецьких /кін. 18 – поч. 19 ст./, Спасо-Преображенська церква  /1779 р./, ратуша /пер. пол. 19 ст./, костьол Успіння Діви Марії /1820 р./. Серед пам’ятників – монумент Л.І. Глібову, на кладовищі селища встановлено хрест – пам’ять про жителів Чорного Острова, що загинули в роки Голодомору /1932-1933 рр./ та під час репресій, спрямованих радянською владою проти українців, у парку, що знаходиться в центрі селища, – пам’ятний знак на честь Героїв Небесної Сотні.

У селищі з 6 жовтня 1968 р. діє Хмельницький районний літературно-краєзнавчий музей ім. Л. Глібова.

Уродженцями Чорного Острова є польський письменник та історик О. Пшездецький /1814-1871 рр./, польський політик і дипломат С. Пшездецький (1879-1932 рр.),  письменник, драматург Г. Гайдовський (1902-1962 рр.), Семиряга М. І. доктор історичних наук, видатний вчений; Бородатий В.П.  професор, доктор економічних і юридичних наук; Коляно Ю. М. професор, доктор технічних наук; Романюк Б.М.   професор, доктор фізико-математичних наук; Фурса С.Я.  професор, доктор юридичних наук; Кірик – Радомська Л.А. (1948-2005 рр.)  поетка, член Спілки письменників України: Приходнюк О.Я.  відомий художник-пейзажист, Самолюк В.І., член Спілки композиторів України, Докієн В.Б., заслужений лікар України, Скицюк І.С. (1907-2004 рр.), заслужений майстер народної творчості, член Національної Спілки художників України і Національної Спілки народних майстрів України.

Сьогодні Чорний Острів – центр об’єднаної територіальної громади утвореної 13 липня 2015 р. До складу Чорноострівської об’єднаної територіальної громади входять 21 населений пункт Хмельницького району. Чисельність населення громади станом на 1 січня 2016 року становить 12427 осіб.

Укладач Кухар Т.А., вчителька історії Чорноострівського НВК

Використана література:

1. Архив Юго-Западной России. - К., 1876. - Часть 6. - Т. 1. - с. 33.

2. Гарнага I. Чорний Острів // Радянське Поділля. - 1985. - 23 лютого.

3. Гарнага I. Чорний Острів // Радянське Поділля. - 1985. — 25 лютого.

4. Енциклопедія історії України. –К., 2013. Т. 10. - с. 558-559.

5. Єсюнін С. Незнане Поділля. Городок.2012. – с. 42-43.

6. Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область. — К., 1971. — с.560.

7. Крочек I. Дім байкаря // Культура і життя. - 1977. - 6 березня.

8. Назаренко Є.... I Ференц Ліст знав Чорний Острів// Прибузька зоря. - 2001. - 12 жовтня.