Малиничі: історико - краєзнавчий нарис

  
https://drive.google.com/file/d/1qKcWR4l2iZCqRpUMwdFC2O6G_2CqrCnC/view?usp=sharing
Готуємо до друку історико - краєзнавчий нарис про село Малиничі.  
Дослідження охопило першопочатки історії села, життя селян в ХІХ столітті і до сьогодні. 
Використані матеріали державного архіву Хмельницької області, численні публікації у обласній та районній пресі та наявна база літератури краєзнавчих збірників Хмельниччини. 
Рецензенти: Сергій Єсюнін, Юрій Олійник, Світлана Маркова. 
За фінансової підтримки Малиницької сільської ради та голови Маренка М.С. 
Висловлюю щиру подяку, хто своїми коментарями зробив це видання кращим. 



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Про хутір Корчунок та Корчунецьку школу-інтернат Хмельницького району, Хмельницької області Хутір Корчунок розміщений в центрі Хмельницької області, на відстані 14 км. від обласного центру, поряд із залізнодорожньою станцією Скібнево. Розташоване неподалік від села Розсоша, біля хутора протікає невеличка річка Вовк. Місцевість лісиста, рівнинна. Саме це свідчення лягло в основу назви хутора. Спокійна місцевість, зручна транспортна розв ’ язка спонукали поміщика  Мстислава  Скібневського (власника земель Розсоші, Нищих і Вищих Вовковець) побудувати тут маєток, а дубовий ліс – викорчувати. Саме тому і Корчунок, від слова «корчувати». ПЕРША ЗГАДКА. Рішення про заснування хутора Мстислав Вікторович Скібневський прийняв 1907 року, з цього і розпочинається історичний розвиток  [3 ;с.2 ] . РЕВОЛЮЦІЯ .  Буремні події 1917 спровокували повстання проти  поміщика  Скібневського, яке очолив селянин Гриша. Поміщика  хотіли вбити,  проте власнику господарства  вдалося втекти. Повернувся
Докладніше

ЧОРНИЙ ОСТРІВ - ОСТРІВ СКАРБІВ

Зображення
        І не дарма. В цьому я щиро переконався на власні очі і, піддивившись в інтернеті трохи інформації вирушив в дорогу на своєму ровері. Добратися до селища не важко, це всього лиш 20 кілометрів в сторону Грузевиці і Мар'янівки.       Світлини і короткий опис від журналістів газети "Є" https://ye.ua/podorozhi/34825_Podorozhuyemo_Hmelnichchinoyi_Bogorodicya_u_vishivanci_ta_inshi_cikavinki_Chornogo_Ostrova.html Ось такі краєвиди Грузевиці трапляються, якби не дріт, що перерізував світлину можна було б подумати, що це пейзажі XIX ст. А  так нас зустрічає Чорний з жовто-блакитними фарбами, гербом і якимось не зрозумілим радянським гербом Чорного острова на якому зображені крани, циркуль і колосок на возику. Хоча є й такі дуже цікаві орнаменти     Якщо цього Вам мало тоді трішечки Вам історії у стрічку. Заздалегіть повідомлю, що цю інформацію мені надала Тетяна Кухар - вчителька історії Чорноострівського НВК І-ІІІ ст.              Чому саме &q
Докладніше

Шаровечка

ШАРОВЕЧКА Територ ією села протікає річка Плоска, розташоване на правому березі річки Південний Буг, розташоване село на Подільській височині за 2 км від обласного центру в західному напрямку.   Перша згадка датується 1621 р., коли село входило до складу Плоскирівського повіту «starostwa» [5; с.5] . Назва походить від слова Шарварок — так називали обов'язкову повинність на виконання робіт з ремонту та утримання доріг.   Тут проживають етнічні поляки З 1672 – 1699 рр. Поділля знаходилося під окупацією турків. Плоскирівське староство виявилося повністю спустошеним, у зв'язку з чим поміщики Замойські переселяють сюди селян із польської Мазовії, мазурського Поозер'я. У XVIII ст. село отримало назву Шаровечка,   активно розширилась польська громада, так звані "мазури" [2; с.7] , нащадки яких склали основу теперішнього католицького населення села. В часи панування на Поділлі Російської імперії, цариця Катерина ІІ подарувала село Шаровечка фельдмаршалу Гудов
Докладніше