Самчики

 Коли усвідомлюєш скільки прекрасних місць є майже у кожному селі, не величкому містечку  Східної Європи, постає логічне питання, а де наші маєтки? Де ці всі резиденції, палаци в яких справляли бали, слухали музику, поезію? Відповідь приходить сама собою. Знищили, розібрали, розікрали.       Така вже у нас особливість, щоб щось красиве збереглось про нього мало кому треба знати.
                Самчиківський маєток 
     Вся краса і унікальність цього палацу полягає у тому, що він зберігся разом із садово-парковим комплексом автором якого був ірландець Діонісій Маклер (або Деніс Маклер). Уявіть собі лише на хвилину, що таких комплексів на Поділлі і Волині було виконано близько вісімдесяти. І що ми про них знаємо? А в ті часи кожен поміщик хотів мати щось особливе, якусь родзинку. Нічого не нагадує? Чи не хочемо ми сьогодні мати хату кращу ніж в сусіда чи авто хоча б трішечки дорожче, бо що ж люди скажуть? )))
    У першій чверті вісімнадцятого століття (1725р.) Самюель Хоєцький (виходець з Мазовії) будує палац і рідкісний каретний двір. 
           Один із в'їздів до палацового      комплексу. 
      З часом власники змінювались, маєток переходив по спадковості і вже в кінці 18 століття ним володіє фамілія Чечелів, правнуків Хоєцьких. 
       Все б нічого але тут вмішується російська царська влада. Тадам! І не кажіть, що я русофоб, бо росіяни не вміли створювати, а лише красти, відбирати, обманювати. Так от, за участь у польському повстанні (1863р), окупаційна російська влада забирає маєток у тодішнього власника Якуба Чечеля (який загинув у битві біля Красилові) і передає своєму лизоблюду Угрімову. 
      Вже на початку століття маєтком володіє М. Шестаков - керуючий цукроварень Терещенка. Але цей період триває не довго і знову приходять московити, тепер перефарбовані у червоний колір. І знову нічого доброго вони не роблять, бо не здатні створювати. Слава Богу, що не зруйнували, дяка і на тому. 
     Сьогодні це обласний музей - заповідник, в який вкладає душу родина Пажимських. Честь їм і хвала. 
     В якості невеличкого туру можете з'їздити велосипедом, від обласного центру це близько 65 км. 

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

ЧОРНИЙ ОСТРІВ - ОСТРІВ СКАРБІВ

Зображення
        І не дарма. В цьому я щиро переконався на власні очі і, піддивившись в інтернеті трохи інформації вирушив в дорогу на своєму ровері. Добратися до селища не важко, це всього лиш 20 кілометрів в сторону Грузевиці і Мар'янівки.       Світлини і короткий опис від журналістів газети "Є" https://ye.ua/podorozhi/34825_Podorozhuyemo_Hmelnichchinoyi_Bogorodicya_u_vishivanci_ta_inshi_cikavinki_Chornogo_Ostrova.html Ось такі краєвиди Грузевиці трапляються, якби не дріт, що перерізував світлину можна було б подумати, що це пейзажі XIX ст. А  так нас зустрічає Чорний з жовто-блакитними фарбами, гербом і якимось не зрозумілим радянським гербом Чорного острова на якому зображені крани, циркуль і колосок на возику. Хоча є й такі дуже цікаві орнаменти     Якщо цього Вам мало тоді трішечки Вам історії у стрічку. Заздалегіть повідомлю, що цю інформацію мені надала Тетяна Кухар - вчителька історії Чорноострівського НВК ...
Докладніше

Малиничі над Самцем

Зображення
Нариси історії села Малиничі Село Малиничі розташоване в центрально-західній частині України, а саме в Хмельницькому районі Хмельницької області. Від обласного центру всього за 10 кілометрів в західному напрямку по автомагістралі Хмельницький-Львів. Є також залізничне сполучення. Село лежить в межах горбистої Верхньобузької височини, абсолютні висоти, якої сягають 350м, в зоні лісостепу . Рельєф, грунтові та агрокліматичні умови території сприятливі для господарського і сельбищного освоєння, що зу мовило давнє заселення Малиничів і видозміну ландшафтів внаслідок активного антро погенного впливу. З заходу на схід через територію села протікає   річка Самець, яка є притокою Південного Бугу. Річка бере свій початок в сусідньому селі Кудринці і , перш ніж досягти Південного Бугу, утворює каскад ставків та водосховищ, один з них є на території села, який місцеві жителі називають просто «Великим ставом». Якщо поглянути на село з висоти пташиного польоту, можна помітити, що розта...
Докладніше

Шаровечка

ШАРОВЕЧКА Територ ією села протікає річка Плоска, розташоване на правому березі річки Південний Буг, розташоване село на Подільській височині за 2 км від обласного центру в західному напрямку.   Перша згадка датується 1621 р., коли село входило до складу Плоскирівського повіту «starostwa» [5; с.5] . Назва походить від слова Шарварок — так називали обов'язкову повинність на виконання робіт з ремонту та утримання доріг.   Тут проживають етнічні поляки З 1672 – 1699 рр. Поділля знаходилося під окупацією турків. Плоскирівське староство виявилося повністю спустошеним, у зв'язку з чим поміщики Замойські переселяють сюди селян із польської Мазовії, мазурського Поозер'я. У XVIII ст. село отримало назву Шаровечка,   активно розширилась польська громада, так звані "мазури" [2; с.7] , нащадки яких склали основу теперішнього католицького населення села. В часи панування на Поділлі Російської імперії, цариця Катерина ІІ подарувала село Шаровечка фельдмаршалу Гудов...
Докладніше