Шаровечка

ШАРОВЕЧКА

Територією села протікає річка Плоска, розташоване на правому березі річки Південний Буг, розташоване село на Подільській височині за 2 км від обласного центру в західному напрямку. 

Перша згадка датується 1621 р., коли село входило до складу Плоскирівського повіту «starostwa» [5; с.5]. Назва походить від слова Шарварок — так називали обов'язкову повинність на виконання робіт з ремонту та утримання доріг.

 Тут проживають етнічні поляки

З 1672 – 1699 рр. Поділля знаходилося під окупацією турків. Плоскирівське староство виявилося повністю спустошеним, у зв'язку з чим поміщики Замойські переселяють сюди селян із польської Мазовії, мазурського Поозер'я. У XVIII ст. село отримало назву Шаровечка,  активно розширилась польська громада, так звані "мазури" [2; с.7], нащадки яких склали основу теперішнього католицького населення села.

В часи панування на Поділлі Російської імперії, цариця Катерина ІІ подарувала село Шаровечка фельдмаршалу Гудовічеві І. В.

У 19 ст. село перейшло до російських князів Лизогубів і належало до Плоскирівського повіту Плоскирівської губернії. На початку ХХ ст. належало поміщику Петру Петровичу Цвєту (володів землями Мацьковець)  [1; с.165].

Більшовики встановили свої органи влади в селі в  січні 1921 року  створивши Шаровечківську сільську раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів Плоскурівського повіту Подільської губернії.

Селяни неохоче йшли на співпрацю по будівництву колгоспу, проте особливо обирати не доводилось. Першим головою був змушений стати Куржей Павло Лаврентійович, згодом репресований новою владою у 1936 році, сім’ю вислали у Казахстан.

У 1930 році розпочинається колективізація. Люди відмовляються створювати колективне господарство. Починається тиск:  розкуркулення, висилки на Полтавщину, Казахстан, репресії. Всього було репресовано 143 осіб, із них вислано в Полтавську область більше 20 сімей.

В 1932-1933 рр. розпочався штучний Голодомор, тому люди змушені були вступали у колгоспи та працювати за миску баланди. В період  1932-1933 рр. померло 110 жителів. Вічна пам’ять невинно убієнним!

Війна з селянством продовжувалась. Страшні сталінські репресії торкнулися сімей: Баранів, Бенднажів, Беднаржів, Беляків, Бзотів, Бондарів, Бресів, Вальчуків, Галянтів, Гаорів, Голеців, Здибелів, Клачів, Клізів, Ковальчуків, Крисів, Куржіїв, Лисяків, Мазуриків, Мізерів, Міхальців, Осовичів, Паенків, Паєнків, Старостків, Томусяків, Торчинських, Урод, Цебенів, Чернецьких, Шаповалів, Шкоруп. 

Зламавши опір селянства репресіями і голодом, червоні окупанти проводять (1.08.1932р.) магістраль до села, ставлять радіоустановку. У 1935 році  побудований клуб, в цьому  ж приміщені  відкривається сільська бібліотека. У 1935 році  в хаті репресованої сім’ї Ковальчуків відкрили медпункт а в 1962 році перенесли у новозбудоване приміщення.  

Важким тягарем на плечі народу лягли події війни 1941-1945рр. Не повернулось додому 78 шаровечан і 20 померло у мирний час. В село повернувся учасник руху Опору в концтаборах: Ланцендорф, Маутхаузен, Гузен, Ебензее – Людвіг Лисяк [6; с.3].

Післявоєнна відбудова відбувалась своїми силами, голодом та важкими податками, які, наче в насмішку над багатостраждальним народом опустилися на плечі селянства. Трохи краще селяни змогли себе відчути у 1960-1970 роках. У 1969 р. будують цегельний завод, селяни отримують паспорти, заробітні платні [7; с.15]. В побуті з’являються телевізори, холодильники, легкові автомобілі. 

Болем відгукнулась у серцях шаровечан афганська війна, в якій взяли участь:

Волошин Михайло Володимирович (1962р.н.), Шаманський Івана Миколайович, Римар Володимир Володимирович (1960 р.н.), Паклін Сергій Олександрович (1969р.н.), Маєвський Олександ Йосипович (1960р.н.), Гавіловський Василь Миколайович (1966 р.н.), Дзябко Віктор Анатолійович (1963р.н.), Жугда Леонід Тофільович (1961р.н.).  

Учасники першої "Червоної рути" 

      В кінці 1980 на початку 1990 з воїнів –інтернаціоналістів була сформована вокально-інструментальна група «Барви» (до того «Восток», «Счастливый случай», «Сельсовет», «Флора»),  виконували як афганські пісні, так і українські. Автором музики і слів була дружина Івана Шаманського (вчителя і засновника гурту) Г.Шаманська. Гурт виступав на фестивалі «Червона рута», а також на сценах будинків культури сусідніх сіл [8; с.4].

Освіта

    Школа у с. Шаровечка існувала ще у XIX ст., але була тільки початкова. У 1925 році у колишньому поміщицькому маєтку відкривають семирічну школу, але кімнат для всіх класів не вистачало, тому класи відкривали у приватних будинках: Пахути, Худецьких, Міхалців, Ковальчуків [4; с.2], власників яких висилали у Казахстан та на Полтавщину.

     1938 р. у Шаровечці відкрито нову школу, директором якої призначили Й. Гольденберг. Всіх учнів перевели зі стін старої школи у нову, польську мову заборонили, навчання проводилось українською. Директорами навчального закладу до 1960-х років були Абара, Кошельнік, Саврацький.

     Очевидці розповідають, що навчання в школі розпочиналось о дев'ятій годині, але учні приходили раніше, тому що о пів на дев'яту в закладі проводилась обов'язкова зарядка на майданчику за школою. В школі жив директор зі своєю сім'єю. Частими гостями були  солдати, які неодноразово давали концерти. 1950р. - була побудована шкільна майстерня по обробці дерева та металу.70 років вона привітно зустрічала учнів на своєму подвір'ї.

11 травня 1954 року рішенням правління колгоспу було відкрито дитячі ясла (Приймали дітей віком від 6 місяців до 6 років) завідуючою працювала Урода Ганна Петрівна.

У 2008 році у школі розпочато реконструкцію, що тривала більше двох років.

     Навчання під час реконструкції проводилось у дві зміни у приміщені початкової школи, де на сьогоднішній день розміщується дошкільний заклад.

     22 жовтня 2010 року відбулось урочисте відкриття оновленої школи.

Вагомий внесок зробив голова села Загарук Є. В., який на своїх плечах виніс весь тягар організаційних робіт відновлення Шаровечківської школи.

Церковне життя

У 1920 році у Шаровечці було споруджено на кладовищі цегляну каплицю, яку 1935 року розібрали за вказівкою радянської, влади, а з цієї цегли збудували колгоспний склад. У 70-х роках ХХ століття на місці колишньої каплиці спорудили барак, у якому відбувались богослужіння. У 1999 – 2004 роках за кошти жителя села Олексія Чарнецького було споруджено мурований костел, а 7 жовтня 2004 року засновано місцеву парафію, яку обслуговують дієцезіальні (у східному обряді єпархіальні – Прим.авт.) священики. У селі Шаровечка Хмельницького району освятили новозбудований Костел Матері Божої Святого Розарію. Визначна подія зібрала більше тисячі католиків, як місцевих жителів, так і гостей з інших міст України, а також з Польщі. На духовне свято парафіяни чекали довгих 15 років. Саме стільки часу зводили тут храм. Історія храму розпочалася у 20-х роках минулого століття. Тоді на цвинтарі у Шаровечці побудували цегляну каплицю, яка прослужила вірянам 15 років. Проте радянська влада розібрала каплицю і з цієї цегли збудували колгоспний склад. Ініціатива збудувати власний храм у Шаровечці виникла під кінець 90-х років минулого століття. Тоді з таким проханням до єпископа Яна Ольшанського звернувся фундатор храму Олег Чернецький.

Парафію у Шаровечці, покровителькою якої стала Матір Божа Святого Розарію, 12 років тому керував єпископ Леон Дубравський який і  провів  обряд освячення храму. Знаменною подією в історії села стало відкриття Парку Нового Життя ім. Павла ІІ 7 жовтня 2006 року.

Сьогодні Шаровечка – село приміського типу, на території сільської ради розміщено два села: Шаровечка і Мацьківці, проживає більше 3 тисяч населення. Знаходиться два фельдшерсько-акушерських пункти, клуб, дві бібліотеки і школа І-ІІІ ст. Налагоджено співпрацю з польською спільнотою, працює керамзитний завод, райагробуд, обласне управління механізації, бройлерна фабрика, автозаправки, магазини [3; с.5]. Зважаючи на реформу децентралізації в селі розпочався процес формування об’єднаної територіальної громади.

 (Укладач: Загарук Оксана Тарасівна, вчитель історії Шаровечківської ЗОШ).

Список використаної літератури:

1.     Гульдман В. Поместное землевладение в Подольськой губернии. – К-П. – 1903. – 847с.

2.     Щегельська О. Шаровечка – приміське село// Прибузька зоря.-2012.-30 листопада.-С.7.

3.     Петровська О. Наша історія. с.Шаровечка// Прибузька зоря. – 2009.-23 січня.-С.5.

4.     Білик О., Білик Ю., Паюк Ю.Б. Шаровечка – моє село// Прибузька зоря.-2009.-20 березня.-С.2.

5.     Білик О., Білик Ю., Паюк Ю.Б. Шаровечка – моє село// Прибузька зоря.-2009.-27 березня.-С.5

6.     Лисяк Л. Не забудемо ніколи // Радянське Поділля.-1992.-11квітня.-С.3.

7.     Токарський О. Збільшуємо виробничі потужності // Сільське будівництво.-1969.-№11.-С.15.

8.     Санін Ю. «Афганські барви» // Прибузька зоря.-1990.-15 листопада.-С.4.