Цікава історія

    Одне з найкрасивіших міст Чехії-Кромеріж було визнано в 1997 році. Його ще називають Ганацькі Афіни (ганаки-субетнічна група західних слов‘ян). Місто нагадує Оломоуц з його фонтанами і пам‘ятниками (детальніше читай на моєму блозі «Маленька Прага-Оломоуц»)          Кромеріжу пощастило з розташуванням, перетин  торгових шляхів зумовив динамічний розвиток і вже у 1110 році було куплене оломоуцьким єпископом Іоаном II. З того часу місто стало єпископською резиденцією    1290 році місто дістало магдебурзьке право.     Але вигідне розташування мало і свої недоліки. Хто тут тільки не бував. В часи гуситських воєн Кромержіж був  опорою гуситів, під час Тридцятилітньої війни (1618-1648) піддавався нападам шведів, ще тут безчинству вали прусаки, війська Наполеона, гітлерівці.    На що варто звернути увагу? Та на все. Як тільки ви опинитесь в історичній частині міста у вас перехопить дух від кіл...

       За 6 кілометрів від чеського Зліна у невеличкому містечку Маліновіце причаївся старий замок другої половини XIV ст. за панування моравського намісника Яна Їндріха ( Jana Jindřicha,) задумувався як готичний замок. 1427 року витримав штурм гуситів, очолюваних Яном Жишко. Проте, пізніше за  Jakuba Arnošta z Lichtenštejna – Kastelkornu був перебудований і набув барокових рис, вигляд яких зберіг і до нині. Серед власників були такі шляхетні роди як: např. Tetourové z Tetova, Lichtenštejn - Kastelkornové, Salm – Neuburkové. Останніми володіли Штенберги. Саме пам‘ятник Ярославу Штенбергу (1900-1943)  вас зустріне при вході.    На горі, як і належить таким поважним. Якщо захочете побувати там доведеться заплатити 120 корун за вхід. Якщо ви запізнитесь, або приїдете в понеділок, коли всі музеї в Чехії закриті, ось вам поклик на інтер‘єр в середині замку:  https://janjansky.rajce.idnes.cz/Hrad_Malenovice_2018/ Дійсно, вміють чехи дбати про сво...

        І не дарма. В цьому я щиро переконався на власні очі і, піддивившись в інтернеті трохи інформації вирушив в дорогу на своєму ровері. Добратися до селища не важко, це всього лиш 20 кілометрів в сторону Грузевиці і Мар'янівки.       Світлини і короткий опис від журналістів газети "Є" https://ye.ua/podorozhi/34825_Podorozhuyemo_Hmelnichchinoyi_Bogorodicya_u_vishivanci_ta_inshi_cikavinki_Chornogo_Ostrova.html Ось такі краєвиди Грузевиці трапляються, якби не дріт, що перерізував світлину можна було б подумати, що це пейзажі XIX ст. А  так нас зустрічає Чорний з жовто-блакитними фарбами, гербом і якимось не зрозумілим радянським гербом Чорного острова на якому зображені крани, циркуль і колосок на возику. Хоча є й такі дуже цікаві орнаменти     Якщо цього Вам мало тоді трішечки Вам історії у стрічку. Заздалегіть повідомлю, що цю інформацію мені надала Тетяна Кухар - вчителька історії Чорноострівського НВК ...

ОЛЕКСІЙ ЖУРКО: ШЛЯХ ПРИСВЯЧЕНИЙ МРІЇ Суботній ранок, 11 година. Я в центрі чекаю на свого співрозмовника. Трохи хвилююсь, аби чогось не ляпнути. І ось я бачу енергійного, усміхненого, у поважному віці чоловіка у білій сорочці. Сьогодні мій інтерв’юер – кандидат історичних наук, археолог, історик - Журко Олексій Іванович. Інтерес до постаті якого з ’ явився після прочитання його мікроблогів у мережі Facebook .   У себе на сторінці Олексій Іванович не соромиться називати речі своїми іменами, говорити правду, висловлювати свою позицію стосовно питань історії та політики пам ’ят і, яку творять місцеві чиновники та активісти. Ви не знайдете його прізвище в «Енциклопедії освіти Хмельниччини» і в І нтернеті також не повною мірою відображається вклад у місцеве краєзнавство, а вклад – колосальний. Тому я і вирішив розпитати пана Олексія особисто і з його дозволу опублікувати інтерв’ю про шлях археолога, історика, педагога, краєзнавця. З паном Олексієм ми познайомились у 2005 році, то...

Катались в околицях Хмельницького, нюхали квіти і годували комарів, шукали пам‘ятник російському імператору Александру II, дивувались родинним склепом Маковецьких, їли суницю і ржали.                           Шимки. За півгодини нарішали велосипеди, сіли і катнули. Один із квестів - на кладовищі (старому) знайти пам'ятник Александру ІІ (таких пам'ятників є всього три в Україні) і один в селі Малиничі, абсолютно нікому не відомий. Напис на пам'ятнику: "Сооружен крестьянами Малиничской волости 1887 году". Більше читайте тут.  https://taktocno.blogspot.com/2018/02/blog-post.html "Біль за втрату донечки не змозі зарадити днів його, вічний спокій дарує мені Богородиця". 16 метровий склеп польського поміщика Людовіка Маковецького у вигляді хреста (чому хреста адже поміщик мав бути католиком?)   Словом, ще багато таємниць криється від нас у цих прадавніх руїнах.  Стосовно донечки, коли йшли до...